Внесок генетичних чинників у розвиток епілепсії становить 70-80% всіх випадків. 40% епілепсій моногенного походження. Мутації більш ніж 400 генах призводять до розвитку цього захворювання.
У панель включені деякі гени-кандидати, зв'язок яких з епілепсією імовірний, і гени, відповідальні за коморбідні захворювання із затримкою розвитку, розладами аутистичного спектру, синдромом дефіциту уваги та гіперактивності.
З практичної точки зору виявлення мутації, що викликала розвиток епілепсії, дозволяє:
припинити подальші дорогі діагностичні процедури;
більш точно прогнозувати перебіг захворювання;
оптимізувати терапію (у тому числі підібрати таргетні препарати);
виключити чи змінити тактику хірургічного лікування;